Художня культура. 11 клас

Франсиско Гойя

Ф. Гойя був одним з перших і найбільш яскравих майстрів образотворчого мистецтва епохи романтизму — ідейного і художнього напряму в європейській і американській культурі кінця XVIII — першій половині XIX ст. Цей напрям характеризувався утвердженням самоцінності духовно-творчого життя особистості, зображенням сильних (найчастіше бунтарських) пристрастей і характерів, натхненної і цілющої природи. Все це відобразилося у творчості Ф. Гойї. Він писав фрески, виконав для королівської мануфактури понад 60 гобеленів з насиченими за кольором і простими за композицією сценами повсякденного життя і народних розваг. Митець створив велику серію офортів «Капричос» (80 листів з коментарями художника), що висміювала людські вади, традиційний порядок
у тодішній Іспанії. В його малюнках реальне переплітається з фантастичним, гротеск переходить у карикатуру. Офорти Ф. Гойї розкривають тему боротьби добра і зла, причому зло перемагає, тому що людські вади і духовне каліцтво плодять нечисту силу.

Смілива новизна художньої мови майстра, гостра виразність ліній і штрихів, контрастів світла й тіні, поєднання гротеску і реальності, алегорії та фантастики, соціальної сатири і тверезого аналізу реальності відкрили нові шляхи розвитку європейської гравюри.

Видатний художник здобув популярність і як автор портретів, що виконані у тонкій колірній гамі. У них є і тривожне почуття самотності, і виклик навколишньому, і аромат таємниці та прихованої чуттєвості. Моралістична спрямованість творів митця відповідає духу Просвітництва того періоду: на одних портретах художник іронічно зображав постаті «великих світу цього», на інших — створив образ ідеального романтичного борця за справедливість.

Глибоким історизмом, пристрасним протестом пройняті полотна Ф. Гойї, присвячені боротьбі проти французької інтервенції. Філософськи осмислюється доля народу в серії офортів «Лиха війни» (82 аркуша). На картинах із зображенням бойових дій надзвичайно трагічний реалізм образів сприяє тому, що глядач глибоко переживає жахіття війни і сприймає її як страшну катастрофу.

"Розстріл повстанців уночі напередодні 3 травня 1808 року». На цій картині Ф. Гойя відтворив реальність військових подій, свідком яких він був. Яскраве світло ліхтаря виокремлює з темряви ночі повстанців, яких уже зараз повинні розстріляти, та солдатів, що виконують вирок. За мить відбудеться кривава розв’язка: почується залп. Основний художній прийом цієї композиції — протиставлення. Перед глядачем два народи, які ворогують: французькі завойовники та іспанські борці за свободу і незалежність. Солдати абсолютно безликі. Націливши мушкети на неозброєних людей, вони стоять в один ряд, як машини, що не мають почуттів. Фігури повстанців, навпаки, сповнені виразності та драматизму.

В натовпі засуджених людей кожний переживає наближення смерті по-своєму: хтось плаче, хтось щиро молиться. Серед них виокремлюється могутній іспанець у білій сорочці. Він зустрічає смерть безстрашно. Його величезна фігура виділяється з натовпу завдяки потокові світла, і здається, що вся зброя спрямована лише на нього — борця за свободу.

Завдяки талантові та сміливості Ф. Гойя створив нове обличчя живопису, показав нову функцію митців, яка була в подальшому реалізована видатними художниками світу — боротьбу за суспільну справедливість. Мистецтво видатного іспанського живописця і гравера вплинуло на формування багатьох художніх явищ XIX ст. Творчість майстра знайшла багатьох захоплених шанувальників. Життєрадісність і трагізм, реалістичність і фантастика, гротеск, що злилися в одне ціле у творах Ф. Гойї, надихали художників свого та наступного століття: символістів, імпресіоністів, сюрреалістів.