ЗДІЙСНЕННІСТЬ ПОЛІТИКИ – головна підстава для здійснення політики, міркування з приводу її бажаності, прийнятності та можливості. Д.Веймер та Е.Вайнінг (1991 р.) визначають здійсненність як фактори, що впливають на ймовірність досконалого здійснення політики. Згідно з Гогвудом та Ганом (1984 р.) такими факторами є:
1) відсутність неподоланих зовнішніх обмежень;
2) наявність відповідного часу і достатніх ресурсів;
3) наявність потрібних комбінацій ресурсів;
4) надійність теорії;
5) безпосередність та безперешкодність зв’язку між причиною та наслідком;
6) мінімальність відносин залежності;
7) узгодженість і зрозумілість цілей;
8) правильна послідовність постановки завдань;
9) досконалий зв’язок і координація;
10) дотримання ухваленої політики з боку влади. Л.Пал (1992 р.), проаналізувавши цю модель визначення З.п., робить висновок, що “досконале здійснення політики” не є ні досяжним, ні навіть бажаним, оскільки здійсненність будь-якої політики не може бути встановлена раз і назавжди.
© Шульга М.А., Зубчик О.А.