Дієго Родрігес де Сільва Веласкес — найвидатніший митець «золотої епохи», періоду найбільшого культурного підйому в історії Іспанії, який припав на кінець XVI — першу половину XVII ст.
Однією з характерних особливостей творчості майстра, типового іспанця, було те, що на його полотнах майже відсутні релігійні сюжети, а ті, що він вибирав, трактуються як жанрові сцени.
Сорок років митець служив художником при дворі Філіппа IV. Але це не завадило йому йти своїм шляхом у мистецтві. Центральне місце у творчості Д. Веласкеса, безумовно, займав портрет. Його блискучі психологічні портрети (Філіппа IV, його дітей, графа Олівареса та інших придворних) сповнені гідності, вражають глибиною проникнення у внутрішній світ своїх героїв. З особливою силою це виявилось у портреті папи Інокентія X. Характерний портретний живопис Д. Веласкеса справив великий вплив на творчість мітців бароко.
«Портрет Папи Інокентія X». Пронизливий погляд холодних світлих очей, стулені губи видають характер священика — жорстокий і цілеспрямований, а можливо, й нещадний. Натуру, яка навіть на восьмому десятку років не знає ні в чому перешкод. Сучасники твердили, що, побачивши свій портрет, папа вигукнув: «Надто правдиво!». Портрет намальований у двох тонах: білому і червоному, але червоний — з багатьма відтінками. Італійські художники копіювали «Портрет Папи Інокентія X», щоб вчитися майстерності Д. Веласкеса.
Благородство і міра, що властиві Д. Веласкесу, проявилися й в портретах блазнів: улюблений блазень Філіппа IV Ель Прімо, що замислився над велетенським в його маленьких руках фоліантом; виряджений, наче принц, карлик «Дон Антоніо», який здається ще меншого зросту поруч з великим псом, — всі ці «іграшки двору», позбавлені власної долі, показані художником з надзвичайним тактом.
В останні десятиріччя життя Д. Веласкес створив три найвідоміші свої твори. «Венера із дзеркалом» — перше в Іспанії зображення оголеного жіночого тіла. Венера, яка лежить спиною до глядача, немовби замикає собою композицію, що, на думку дослідників, характерно для мистецтва бароко. Особливість картини — її дивовижна «насиченість повітрям».
Груповому портрету під назвою «Меніни (Фрейліни)» властиві риси жанрового живопису. Стоячи біля мольберта, сам художник (це єдиний достовірний автопортрет Д. Веласкеса) малює короля і королеву, відображення яких глядачі бачать у дзеркалі, що висить на дальній стіні його ательє. На передньому плані інфанта (принцеса) Маргарита в оточенні фрейлін, карлиць, придворних і собаки. У дверях покою — канцлер. Обличчя інфанти, сповнене дитячої зверхності, її легке волосся, її кволе тільце у парадному вбранні — все пройняте повітрям, світлом. Постаті моделюються тисячею кольорових відтінків, мазками різного напряму, густоти, розміру і форми.
Третя з названих картин — «Прялі» — жанрова. Достоїнства колориту в роботах митця поєднувалися з ясністю та величною простотою композиції, тонким відчуттям міри. Пошук тону, проблема передачі світла й повітря, що так хвилюватиме художників XIX ст., були головними у живопису Д. Веласкеса.
Д. Веласкес писав й пейзажі, але вони здебільшого зустрічаються як фон. Відомі лише два самостійні пейзажі майстра — обидва пов’язані з римською віллою Медичі. Вони вважаються одними з кращих в пейзажному живопису XVII ст. Написані в напрочуд вільній манері, ці картини художника чимось нагадують полотна імпресіоністів.
До числа найбільш значних творів європейського історичного живопису належить полотно «Здача Бреди».
На картині зображено падіння в 1625 році голландської фортеці Бреда — одна з небагатьох великих перемог іспанської зброї у невдалій для абсолютистської Іспанії війні з демократичними Нідерландами. Художник з великою мірою об’єктивності та глибокої людяності характеризував кожну з ворогуючих сторін. Зображено момент, коли командувач голландським гарнізоном вручає ключ від фортеці іспанському полководцю, який милостиво дарує свободу переможеним. Дійові особи утворюють півкільце навколо центральних фігур, залучаючи і глядача, який стає учасником події. Переможці й переможені подані як гідні люди. Група гордовитих іспанців стоїть під лісом струнких списів. Разом з тим майстер з повагою і симпатією змальовує переможених голландців. Простір рівнини сповнений сріблястим туманом раннього червневого ранку, з яким зливається дим згарищ палаючих на горизонті селищ.
Творчість Д. Веласкеса є вершиною іспанського живопису XVII ст. Зберігши національну самобутність, він став майстром європейської художньої традиції. Його відкриття в області кольору та світла відповідали посиленню ідеалізації, зовнішньої ефектності, виникненню містичних тенденцій у тодішньому живописі. С. Далі говорив про видатного художника: «Від Веласкеса я дізнався про світло, проміння, відблиски та дзеркала значно більше, ніж міг би дізнатися із сотень важких наукових книг. Його полотна — це золотий фонд точних, вивірених рішень».