Епоха Відродження — одна з найцікавіших епох в історії людства, синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини. Ця епоха принесла новий світогляд — гуманістичне світобачення (гуманізм — течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження). Важливу роль у формуванні гуманізму відіграли антична традиція, схиляння перед досягненнями давніх греків і римлян. Гуманісти не просто багато робили для збереження, вивчення давніх рукописів, пам’ятників мистецтва, вони вважали себе прямими спадкоємцями античної культури з її абсолютно іншим, ніж християнське, ставленням до життя. Основною ознакою культури Відродження, на противагу церковно-феодальній культурі, є її світський характер. Митці Відродження піддавали критиці систему феодального світогляду, їм були чужі його ідеали і догми (ідея « гріховності « людини, її тіла, пристрастей і прагнень). Ідеал гуманістичної культури — всебічно розвинена людська особистість, здатна насолоджуватися природою, любов’ю, мистецтвом, досягненнями людської думки, спілкуванням з друзями тощо.
Художники Відродження досконало володіли засобами зображення — чітким малюнком та колоритом для передачі повітря, тіні й світла. Митці дотримувалися законів перспективи. Фігури людей на полотнах були гармонійними, зображувалися у вільних, природних позах. Картини «ожили»: герої на них любили, раділи життю, страждали й змушували глядачів переживати разом з ними. Майстрам Відродження вдалося охопити Всесвіт у його безмежному розмаїтті, у сліпучому блиску його неповторної краси.
Живопис італійського Відродження прославили видатні генії у світі мистецтва: Мікеланджело, Леонардо да Вінчі та Рафаель.