Художня культура. 11 клас

Країна вранішнього сонця — Японія

Японія — таємнича самобутня держава, де гармонійно переплітаються культура стародавнього Сходу і найсучасніші технології, де минуле зустрічається з майбутнім. Японія — це непорушний самурайський кодекс честі та взірцева культура промислового виробництва, вишукані гравюри та стрімкі лінії дизайну автомобілів, витончені сади каменів і громади хмарочосів. Ця країна приваблює туристів насамперед тим, щодо наших днів тут зуміли зберегти культуру і пам’ятки архітектури (чудові старовинні замки сьогунів, палац імператора, казкові чайні будиночки) практично у первозданному вигляді. Архітектура Японії — одна з небагатьох у світі, чиї споруди аж до середини XIX ст. будувалися з дерева. Найпотужніший імпульс для розвитку архітектури, як і всієї культури Японії, дало утвердження буддизму. Головним орієнтиром в архітектурі до XIX ст. був Китай, але японські зодчі завжди надавали архітектурним спорудам національного колориту.

Японський храм — це ціла система спеціальних культових споруд, подібно до стародавніх українських монастирських ансамблів. Японський храм-монастир складався спочатку з семи елементів — семи храмів: 1) зовнішні ворота; 2) головний, або золотий храм; 3) храм для проповіді; 4) барабанна вежа, чи дзвіниця; 5) бібліотека; 6) скарбниця; 7) багатоярусна пагода. Криті галереї (аналог українських монастирських стін), як і ворота, що ведуть на територію храму, нерідко являли собою оригінальні з архітектурного погляду самостійні споруди.

Японці вважають обов´язковим гармонійне поєднання архітектури з пейзажем. Японський храм-монастир зливається з навколишнім ландшафтом, стає немовби його рукотворною частиною — з високими стовбурами колон, сплетіннями гілок кронштейнів, зубчастими кронами пагод.

Великі храми Японії

Для допитливих

Храм Бодоїн був побудований у 998 р. в історичний період Хейян. Він планувався як власна резиденція високопоставленого чиновника. Але 1052 року один з представників впливового клану Фуджівара зробив з резиденції буддійський храм. В одному із залів храму Бодоїн була встановлена статуя буддійського бога Аміди. Сьогодні, дивлячись на цей храм, починаєш розуміти, яка в той час була велична архітектура і що вона вже втрачена для людства. Недаремно японський уряд вирішив помістити на монеті в 10 єн зображення цього храму. Адже для японців храм Бодоїн — це справжній скарб, який вони дуже цінують. Зал Фенікса, статуя Аміди, дзвін і деякі інші будівлі в храмовому комплексі включені до національної скарбниці Японії. Храм Кійоміїу-дара побудований у 780 р. на вершині пагорба, що знаходиться на сході міста Кіото. Він є одним з найвідоміших буддійських храмів Японії.

Його назва — «Кійомізу-дера» — у перекладі з японської мови означає «Храм Чистої Води». Він знаменитий на всю Японію завдяки своїй просторій веранді, яку підтримують сотні дерев´яних стовпів.

Неподалік від храму протікає невелика річка, а поряд шумить водоспад.

Храм Тоци, або «То-Ци», що в перекладі з японської мови означає «Східний Храм», розташований у самому центрі міста Кіото. Велична споруда стала відомою завдяки своїй п´ятиповерховій пагоді висотою 57 метрів, яка має найвищу дерев´яну вежу в Японії. Храм був побудований у 796 р. за наказом Імператора Японії Камму. Свою назву він отримав через те, що Тоци утворив разом із Сайци («Західний храм») символічні ворота в столицю Імперії Хейян. Сьогодні цей храмовий комплекс мирно співіснує із хмарочосами у центрі Кіото.

Храм Тодайдзи називають Великим східним храмом. Він планувався як основний центр буддійського культу. Початковим етапом зведення храму стало створення величезної шістнадцятимет- рової статуї Будди Вайрочана. Обличчя Будди було завширшки 5 метрів, долоня була завдовжки 3,7 метра. Тільки п´єдестал, що мав форму лотоса, важив не менше 130 тонн. А для створення всієї статуї знадобилося близько 445 тонн міді, 82 тонни олова і велика кількість золота.

Храм Тосьогу — синтоїстський храм, що знаходиться недалеко від міста Нікко.

По суті, храм відокремлюється від міста лише алеєю величезних японських криптомерій, які ростуть тут уже близько 300 р. Сьогодні комплекс Тосьогу включає 22 будівлі. Всі ці споруди істотно різняться між собою за розмірами і зовнішнім виглядом. Найбільш значними будівлями є: величні сходи, великі торії з каменю, оригінальні ворота Йомеймон з масивною покрівлею, усипальниця сьогуна. Всі об´єкти розташовуються по одній прямій, що піднімається по схилу гори. Таке їх розміщення створює враження польоту в небо.

Визначним пам´ятником світської архітектури кінця XIV ст. є так званий Золотий павільйон (Кінкакудзі), побудований у 1397 р. в Кіото за наказом правителя країни Єсіміцу. Він виступає зразком стилю кара-е, притаманного дзенським майстрам. Триярусна споруда з позолоченою покрівлею — звідси і назва «Золотий павільйон» — підноситься над ставком і садом на легких стовпах- колонах, віддзеркалюючись у воді всім різноманіттям своїх вигнутих ліній, різьблених стін, візерункових карнизів. Традиційна японська архітектура в цілому досягла свого найвищого рівня розвитку вже у XIII ст. В період політичної нестабільності, що припадає на XIV— XVI ст., умови для розвитку мистецтва архітектури були вкрай несприятливі. Але вже у XVII ст. японська архітектура повторила свої досягнення, а в чомусь і перевершила їх.

Протягом усієї історії розвитку цивілізації людина намагалася створити для себе комфортні умови життя. Завдяки розвитку науки, техніки, появі нових матеріалів і технологій саме в містах будуються красиві і комфортні житлові будинки, сучасні будівлі і споруди. Важлива роль у цьому процесі завжди відводилась архітектору. Протягом століть його роль постійно змінювалася, щоб відповідати потребам часу, але незмінним залишалося історичне призначення професії архітектора — використовуючи досвід минулих поколінь зодчих, створювати архітектурні об’єкти, які будуть служити людям сьогодні і в далекому майбутньому.